У ніч проти 26 листопада 2013 року в Дніпрі (тоді — Дніпропетровську) відбувся перший силовий розгін прихильників євроінтеграції. Ця подія стала переломним моментом для всього регіону, показавши цинічний союз тогочасної міської влади, керівництва міліції та найманих кримінальних елементів («тітушок»). [1]
Нижче наведено детальний розбір перебігу подій того дня, зафіксованих свідками, журналістами проєкту «ЗОВ» та безпосередніми учасниками оборони табору.
1. Судове рішення за зачиненими дверима
Удень 25 листопада 2013 року Дніпропетровська міська рада поспіхом звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Влада вимагала повністю заборонити проведення будь-яких масових акцій у центрі міста в період з 25 листопада по 5 грудня під приводом «загрози національній безпеці та громадському порядку». [1]
Суддя оперативно задовольнив цей позов. Рішення ухвалювали поспіхом, щоб забезпечити «законні» підстави для ліквідації наметового містечка на Європейській площі, яке на той момент налічувало кілька наметів і збирало дедалі більше патріотичних містян. Згідно з тогочасними хроніками на LB.ua, акція у місті була офіційно заборонена судом якраз напередодні нічної атаки. [1, 2]
2. Координація з балконів та «чисте поле» для бандитів
Близько 22:00–23:00 до наметового містечка прибув державний виконавець у супроводі великої групи співробітників Бабушківського РВВС. Міліцейське оточення та координацію процесу безпосередньо на площі здійснював заступник начальника міської міліції Сергій Свіренко, який намагався залишатися непоміченим за торговельними ятками біля площі. [1]
Водночас на балконі та у вікнах сусідньої будівлі, де розташовувалися структури, пов'язані з місцевими осередками Партії регіонів, перебували куратори процесу (зокрема, функціонер ПР Романенко), які спостерігали за площею та координували дії силового блоку.
Державний виконавець зачитав текст судової заборони на проведення мітингу. Одразу після процесуальної формальності міліціонери організовано сіли в патрульні автомобілі та поїхали з площі. Вони свідомо залишили активістів без жодного захисту, створивши «чисте поле» для заздалегідь підготовленого нападу. На площі залишився лише один співробітник міліції, який супроводжував виконавця. Як зазначалося у всеукраїнських хроніках подій, міліція залишила майданчик безпосередньо перед початком силової зачистки. [1, 2]
3. Оборона табору: Козаки Старосамарської сотні, Олег Черненко та Віктор Романенко
Щойно міліцейські машини зникли з поля зору, на Європейську площу увірвалися близько 40 молодиків спортивної статури у чорному одязі та каптурах. Як з'ясувалося згодом, влада тривалий час шукала виконавців для цієї брудної роботи — проте низка місцевих спортсменів та представників інших охоронних агенцій міста відкрито відмовилися піднімати руку на мирних громадян. У підсумку замовники централізовано залучили найбільш цинічних найманців через приватну охоронну агенцію «Крок», яка тісно співпрацювала з функціонерами Партії регіонів. Попри маски та каптури, активісти на місці змогли чітко впізнати окремих співробітників цієї структури. [1]
На захист табору, простих майданівців та української символіки встали нечисленні чергові. Серед них були козаки Старосамарської сотні, які добровільно взяли на себе функцію охорони дніпровського Майдану.
Процес фіксації злочину координував активіст Олег Черненко. Розуміючи небезпеку, він заздалегідь запросив залишитися на площі журналіста проєкту «ЗОВ» В'ячеслава Поєздника, щоб забезпечити незалежну відеофіксацію подій.
- Силовий удар та поранення: Нападники з «Кроку» діяли вкрай жорстоко, намагаючись передусім знищити докази. Вони накинулися на Олега Черненка, вибили у нього з рук відеокамеру та жорстоко побили, зламавши ребра.
- Трощення майна та травми: Найважчі поранення також дістав активіст Віктор Романенко. Інші козаки Старосамарської сотні дістали чисельні травми м'яких тканин і забої без переломів. Простих майданівців у несвідомому стані забирали карети «швидкої», що згодом було офіційно зафіксовано у новинах на Цензор.НЕТ та інших великих інформагенціях. Бандити вщент розтрощили намети і за лічені хвилини ліквідували табір. [1, 2, 3]
4. Короткометражний фільм та саботаж у Бабушківському РВВС
Постраждалі активісти, козаки та журналісти проєкту «ЗОВ» звернулися із заявами про злочин до Бабушківського РВВС. Слідство доручили вести капітану міліції Пархоменко.
Олег Черненко та інші свідки кілька разів приносили та передавали слідчій диски та флеш-накопичувачі з прямими відеодоказами нападу, що були зняті ним та В'ячеславом Поєздником. Оскільки міліція відверто ігнорувала зафіксовані обличчя впізнаних бійців агенції «Крок», дніпровські активісти пішли творчим шляхом для привернення уваги суспільства: на основі пережитого на площі було створено аматорський ігровий (художній) короткометражний фільм.
- Ключовий сюжетний образ: Стрічка мовою кінематографа відтворювала всю трагедію та цинізм тієї ночі. Одним із найсильніших психологічних моментів короткометражки став образ найнятого спортсмена-«тітушки», який у сліпій люті ледь не побив серед протестувальників власну матір. Ця художня деталь уособлювала глибоку трагедію розколу, коли влада купувала молодь, змушуючи її піднімати руку на свій же народ і власні родини.
Проте офіційна правоохоронна система повелася передбачувано:
- Прогресуючий саботаж: Слідство умисно затягували, передані матеріали «губилися» в кабінетах, а свідчення про участь бійців агенції «Крок», показання Олега Черненка, козаків Старосамарської сотні та Віктора Романенка ігнорувалися.
- Кваліфікація злочину: Справу зареєстрували за статтею «Побутове хуліганство», щоб приховати масштаб політичного замовлення.
- Знищення матеріалів: У лютому 2014 року керівництво Бабушківського РВВС (сучасний Шевченківський відділ поліції №4) поспіхом знищувало архіви. Томи розслідувань щодо листопадових подій на Європейській площі були спалені або вивезені.
Наслідки та історичне значення події
Події 25 листопада 2013 року в Дніпрі мали довгострокові суспільно-політичні наслідки:
- Радикалізація протесту: Напад не залякав місто. Подвиг козаків Старосамарської сотні, стійкість Олега Черненка та Віктора Романенка обурили і надихнули дніпрян. Уже за кілька днів на мітинги виходило значно більше людей.
- Провал правосуддя: Через системний саботаж системи МВС, жоден із реальних організаторів розгону не поніс кримінального покарання. Правозахисні організації, такі як Центр прав людини ZMINA, пізніше фіксували, що безкарність «тітушок» та приватних силових структур у Дніпрі породила нові хвилі масового насильства вже у січні 2014 року.
- Збереження правди завдяки громаді: Попри те, що офіційну кримінальну справу слідча Пархоменко «поховала», злочин не лишився непоміченим. Завдяки мужності Олега Черненка, зйомці В'ячеслава Поєздника та створеній короткометражці, цей день назавжди зафіксований в історії Дніпра як день, коли місто вперше пролило кров за свій європейський вибір. [1, 2]
✅ Підсумок
Розгром наметового містечка в Дніпрі 25 листопада 2013 року став результатом спланованої спецоперації місцевої влади та міліції із залученням бійців охоронної агенції «Крок» (після відмови інших чесних спортсменів міста брати участь у побитті). Злочин був повністю прихований правоохоронною системою через пряму зацікавленість керівництва Бабушківського РВВС у нерозголошенні власних протиправних дій проти Олега Черненка, козаків-охоронців, Віктора Романенка, незалежних журналістів та творців ігрової короткометражки.
Немає коментарів:
Дописати коментар