Пояснення гербової символіки виводиться насамперед, спираючись на біблійні символи, за якими зоря – символ народження Ісуса, Святої Марії, хрест – символ святості. Незважаючи на те, що на той час півмісяць був (і залишається сьогодні) символом мусульманства, єдність небесних світил на гербі – символ перемоги над ворогом (за текстом вірша). Автору, можливо, не було відоме первісне значення зображених символів, що були характерними для часів Київської Русі, а тому й зображувалися на гербах. У гербі Мазепи присутність зображення небесних світил: Сонця – хрест, Місяця та Зорі – символ єдності Всесвіту, його сила та покровительство.
Кольорову видозміну гетьманського герба знаходимо на молитовнику 1692 року виданому архиєпископом Чернігівським Лазарем Барановичем: на червоному полі знак у вигляді срібних перехрещених вил, які поставлено на брус з загнутими догори кінцями, праворуч золота шестипроменева зірка, ліворуч золотий півмісяць що лежить рогами вправо. Подібне зображення вміщено на срібних воротах Борисоглібського собору в Чернігові, в оздобленні різноманітних церков відновлених або побудованих гетьманом, на різноманітному посуді та особистій бандурі гетьмана, на кількох його портретах, на гравюрі виконаній І.Мигурою у 1706 році та водяному знакові на аркушах книги "Зерцало" від 1705 року.
Зображення повного гетьманського герба подано на зворотному боці восьмикутного санктуаріуму гетьмана. Герб складається з щита німецької геральдичної форми, на якому вміщено герб Курч, над щитом вміщено срібний шолом під золотою шоломовою короною, навколо щита червоно-срібний намет. Інші видозміни гетьманського герба вміщено на гравюрі Данила Галяховського 1708 року (знак подано в супроводі двох золотих півмісяців, які обернено рогами один до одного), в літописі Самійла Величка, а також на арабському Євангелії, виданому у 1708 році в Алепо на кошти гетьмана (в даному разі герб має зворотнє ніж на видозміні 1692 року розташування місяця та зірки).
1 вересня 1707 року з’являється новий варіант герба Івана Мазепи, який пов’язаний з наданням гетьманові княжого титулу Священної Римської імперії. В дипломі імператора він має наступний вигляд: на червоному полі срібні перехрещені вила, які поставлено на брус, праворуч золотий півмісяць, що лежить рогами вліво, ліворуч золота шестипроменева зірка, згори срібний панцир, над щитом золота шоломова корона, за щитом пурпурова мантія з горностаєвою підкладкою, з золотим оздобленням і золотими шнурами, під золотою князівською короною з червоною підкладкою і горностаєвим низом (стор.15).
Геральдичний матеріал, як бачимо, не дає підстав говорити про масовість такого долучення, на чому наполягали представники державницької школи в українській історіографії. Очевидно, що основу нової соціальної еліти центрально-українських земель, які увійшли до складу новоствореної Козацької держави, становили представники старих козацьких родів, або вихідці з простонароддя, що і зумовило відсутність у них гербів в попередні часи та необхідність їх витворення, щойно новоутворена козацька еліта посіла чільне місце в соціальній структурі українського суспільства.
^
П
редслав Лянцкоронський веде свій родовід від лицарів "з Бжезя" (з Малопольщі), які за підтримку короля Казимира Великого одержали (у ХІVст.), згідно з заповітом останнього, у спадщину замок Лянцкорон. Гетьманував Лянцкоронський за часів правління Зигмунта І, коли південно-східні кордони Польщі стали місцем постійних нападів степовиків. Предслав підтримував тісні дружні відносини з князем Костянтином Острозьким й неодноразово обговорював з ним проблеми захисту кордонів Речі Посполитої. Формально він був не гетьманом, а лише взірцем військового ватажка, за яким козаки були згодні йти у вогонь та воду. І з цієї точки зору його, можна вважати саме тими, хто заклав підвалини під інститут українського гетьманства. Помер Предслав Лянцкоронський у 1531р.
Л
янцкоронські користувалися родовим гербом "Задора", що мав такий вигляд: у лазуровому полі щита сіра голова лева, з пащі якого вибухає п'ять вогневих пломенів; у клейноді над шляхетською короною така ж голова лева. Намет лазуровий, підбитий золотом.
^
Остафій Іванович Дашкевич (Дашкович) був троюрідним небожем Івана Ходкевича - засновника роду Ходкевичів гербу "Кошцієша". Народився Остафій на Волині.
Остафій Дашкевич був першим (хоча й неформальним) козацьким гетьманом, талановитим військовим організатором, вмілим та винахідливим тактиком, прагматичним політиком та ідеологом реєстрової козаччини.
Рід Дашкевичів користувався старовинним польським гербом "Леліва", що згадується у документах з 1399р. Цей герб мав у лазуровому полі золотий півмісяць рогами догори, над яким розташована золота 6-променева зірка. У клейноді був павиний хвіст, на тлі якого, як і на щиті, було зображено золотий півмісяць і зірку. Намет щита синій, підбитий золотом. За особисті заслуги Остафій Дашкевич отримав осібний герб, що являв собою відміну герба "Леліва" й мав назву "Дашкович": на лазуровому полі щита золотий півмісяць рогами догори, над ним золота 6-променева зірка, а над зіркою - срібне вістря стріли кінцівкою догори. У клейноді були три страусиних пір'їни.
^
Д
митро Іванович Вишневецький - перший історичний гетьман запорозьких козаків - належав до князівського роду Корибутовичів-Вишневецьких, що мали своїм родоначальником великого князя Литовського Гедиміна. Нащадки Гедиміна стали засновниками багатьох відомих родин, серед яких були польська королівська династія Ягеллонів, польські, литовські та українські князівські роди Збаразьких, Вишневеньких, Сангушків, Несвицьких, Ровєнських, Порицьких, Воронецьких, Чорторийських, Корецьких, київські князі Олельковичі, а також московські роди Голіциних, Куракіних, Хованських та Трубецьких.
Корибутовичі користувалися старовинним руським (тобто українським) гербом "Корибут". У червоному полі золотий півмісяць рогами додолу з золотою ж 6-променевою зіркою під ним; на півмісяць спирається золотий хрест з перехрещеними боковими та верхнім кінцями. На лицарський шолом було одягнено шляхетську корону, над якою ще була князівська шапка (митра). Червоний намет, що виходить з-під корони, підбито золотом.
^
Р
ужинські - старовинна литовська родина, яка веде свій родовід від Олександра Наримунтовича - онука засновника Литовської держави князя Гедиміна. У документах князі Ружинські згадуються вперше у 1545р. у зв'язку з описом замків Волині. Прізвисько своє Ружинські отримали від назви головної князівської садиби Ружина.
Відомо, що з родини Ружинських, як мінімум, п'ятеро свого часу отримало гетьманську булаву. Це брати Михайло Іванович та Остафій Іванович, які були гетьманами між 1579 та 1586 роками, а також три сини Остафія Ружинського: Богдан (1575-1576р.р.), Микола (1587р.) та Кирик (1588р.).
Герб Ружинських мав щит, на лазуровому полі якого прямий стовбур дерева з чотирма золотими хрестами (два зверху, два знизу), нахиленими щодо стовбура так, що вони створюють щось подібне до кінців стріл, одна з яких спрямована вгору, а друга - додолу. Над щитом поверх шляхетської корони розташована князівська митра.
О
РИШЕВСЬКИЙ ЯН (1578р.)
Ян Оришевський користувався польським гербом "Правдзіц", який мав на срібному щиті червону стіну фортеці; на стіні стоїть лев з золотою обручкою у лапах. У клейноді такий самий лев з золотою обручкою. Намет золотий, підбитий червоним.
^
Р
одина Зборовських відома з XV ст. і належить до стародавнього роду Ястржемб'єць. Прізвище Зборовський походить від назви родової садиби Зборова у Сандомирщині у Галичині. Пізніше Зборовські переїхали до Кракова, а потім - в Україну.
Зборовські належали до гербу "Ястржемб'єць" - одного з найдавніших польських гербів, що зустрічається вперше у документах, датованих 1386р., а з 1401р. носить сучасну назву. На лазуровому полі золота підкова рогами догори. У середині підкови розташований золотий кавалерський хрест. Над шоломом зі шляхетською короною яструб, що злітає, з золотими дзвінками біля лап, що держить у правій лапі підкову з хрестом (як на щиті).
^
К
риштоф Косинський народився у Подляшші. Перша звістка про нього датується 1580р.
Косинські - польський шляхетський та баронський рід, що згадується з початку XVІ ст. Наприкінці XVІст. Косиньські оселилися в Україні й прийняли православ'я.
В
они належали до герба "Равич". У золотому полі коронована діва з широко розведеними руками сидить на чорному ведмеді. У клейноді повернутий ліворуч ведмідь, що тримає у лапі троянду і виникає між двох оленячих рогів.
КРЕМПСЬКИЙ КРИШТОФ (1596р.)
Криштоф Кремпський походив з дрібної шляхти, що належала до старовинного польського герба "Порай". В червоному полі зображена срібна геральдична троянду. У клейноді - така ж сама троянда. Намет білий, підбитий червоним.
ВАСИЛЕВИЧ ГНАТ (1596-1597р.р.)
Г
нат Василевич користувався польським гербом "Сирокомля". В червоному полі дві срібні крокви із зрізаними кінцями, звернутими верхівками додолу та поєднаними між собою на зразок літери W. Над цією фігурою розташований золотий кавалерський хрест. У клейноді над шляхетською короною - така ж фігура з хрестом, як і на щиті. Намет червоний, підбитий сріблом.
БАЙБУЗА ТИХІН (1598р.)
Т
ихін Байбуза належав до споляченого татарського роду Грибуновичів з Байбузова, що використовували герб "Байбуза" у 1590р. за військові заслуги. В червоному полі золота стріла у стовп вістрям додолу, що пробивала навиліт голову змії, яка обвилася навколо стріли. Вістря стріли розташовувалось серед трьох чорних грибів; середній гриб був під головою змії.
^
Рід Котків (Кошчичей) згадується вперше у 1500р. Самійло Кошка неодноразово брав участь у морських походах запорозьких козаків проти Осяйної Порти й відзначився своєю відвагою та кмітливістю.
К
ошки користувалися старовинним польським гербом "Доленга", виникнення якого пов'язане з XІІ ст. Лицар Доленга, що належав до гербу "Побуг", під час війни з Прусією зненацька атакував невеликий загін прусаків, серед яких перебував командувач ворожого війська. Це призвело до поразки ворога. Король Болеслав Кривоустий за цей вчинок звелів дати Долензі осібний герб, що був відміною герба "Побуг". Герб "Доленга" мав в лазуровому полі срібну підкову шипами додолу з золотим кавалерським хрестом над підковою та срібною стрілою у стовп вістрям додолу у середині. У клейноді було крило грифа, звернуте праворуч і пробито стрілою. Намет синій, підбитий сріблом.
^
Петро Кононович (Конашевич) Сагайдачний народився в останній третині XVІ ст. у с.Кульчиць, біля Самбора на Галичині, у шляхетній родині. Отримав освіту у першій в Україні вищій Острозькій греко-слов'янській школі. Під його проводом козаки спустошили у 1607р. Очаків та Перекоп. У 1613р. Сагайдачний двічі виходив з козаками у Чорне море і захопив декілька міст у районі Херсонеса Таврійського, а також розгромив турецький флот, що вислав проти нього султан Ахмет ІІ. Наступногор. він на вісімдесяти чайках вийшов у Чорне море, досяг Стамбула та спустошив околиці турецької столиці. На зворотному шляху запорожці у гирлі Дунаю перемогли турецький флот: усі кораблі турків було знищено. У 1616р. Сагайдачний захопив та спалив місто Кафу (Феодосію) і визволив усіх невільників-християн.
У 1618р. гетьман з 20-тисячною козацькою армією рушив у Московію. Козаки розбили військо князів Пожарського та Волконського. Перемогу над турками під Хотином також було здобуто саме завдяки Сагайдачному.
С
агайдачні були нобілітовані у XVІ ст. та використовували старовинний польський герб "Побуг", що вперше згадується у документах кінця XІІ ст. В лазуровому полі срібна підкову кінцями додолу, на якій встановлено золотий кавалерський хрест. Синій намет підбитий сріблом. У клейноді над шляхетською короною - верхня половина гончака, повернутого вправо. На шиї в собаки зображено нашийник з ремінцем. Родина Сагайдачних користувалася відміною "Побуга", яка мала червоний колір щита, пряме (у фас) розташування шолома та трохи змінені форми декору.
МИХАЙЛО ДОРОШЕНКО (1625-1628рр.)
Д
овгий час про нобілітацію Михайла Дорошенка не було відомо. Але у середині XVІІІ ст. його нащадки знайшли свідчення про те, що він таки був нобілітований і мав власний герб. Цей герб - чотиричасний щит. У першому лазуровому полі золотий кавалерський хрест, супроводжуваний зверху золотим півмісяцем рогами додолу та знизу двома золотими 6-променевими зірками. У другому червоному полі спис та стріла, перехрещені у андріївський хрест. У третьому червоному полі - лук, натягнутий стрілою у перев'язь наліво. У четвертому лазуровому полі - срібна річка, супроводжувана зверху двома золотими 6-променевими зірками. У клейноді - озброєна мечем рука. Намет праворуч - синій, а ліворуч - червоний, підбитий золотом.
АНДРІЙОВИЧ КАЛЕНИК (1624-1625рр.)
Андрійович користувався польським гербом "Рубієш". В червоному полі три срібні пояси (балки), з яких кожний нижчий - коротший від попереднього, а над верхнім поясом - подвійне срібне вістря стріли. У клейноді три страусиних пір'їни.
^
Іван Михайлович Сулима народився на Чернігівщині у другій половині XVІ ст. у родині дрібного шляхтича.
Р
ід Сулими користувався осібним гербом "Сулима". Щит перетятий золотим і червоним. У верхньому полі - половина чорного орла з розгорнутими крилами. У нижньому полі - срібні жорна, два над одним. У клейноді, як і на щиті, чорний орел. Намет срібний, підбитий червоним.
КОНОНОВИЧ САВА (1637р.)
Р
одина Кононовичів належала до старовинного польського гербу "Радван". Цей герб мав на червоному полі золоту хоругву з трьома полями й френдзелями знизу з золотим кавалерським хрестом над нею. У клейноді було три страусиних пір'їни. З кінця XVІ ст. родина Кононовичів отримала за якісь заслуги власний герб "Кононович", що був відміною "Радвана". Цей герб мав в червоному полі щита срібну хоругву з кавалерським хрестом, що вінчав її, але хоругва мала два кінця (поля) замість трьох у "Радвані" (тобто утворювала фігуру на зразок літери П), а під хоругвою було розміщено срібну 6-променеву зірку. У клейноді три павині пір'їни.
^
Яків Стефан Іскра-Острянин (Остряниця) був старшим сином військового товариша Стефана Іскри з м. Остра.
О
стрянин, як і усі шляхтичі роду Іскри, користувався старовинним гербом "Тонач", що потрапив до Польщі за часів короля Людвика і вперше згадується у документах 1413р. В червоному полі чорне крило яструба із золотого лапою. У клейноді - три страусиних пір'їни.
^
Зиновій-Богдан Михайлович Хмельницький народився у 1595р. в родині чигиринського сотника.
Освіту Богдан Хмельницький здобув у Київській братській школі та у єзуїтській школі в Ярославі над Сяном. Після закінчення освіти Богдан вступив до козацького війська. У серпні 1621р. він зібрав 10000 козаків та рушив у море, де потопив 12 турецьких галер, а решту кораблів переслідував до самого Стамбула. У 1629р. козаки під проводом Хмельницького спалили передмістя турецької столиці. У 1647р. на Січ Хмельницький оголосив план підготовки національно-визвольної війни. 8 травня 1648р. під Жовтими Водами козацьке військо розгромило поляків. Через тиждень польське військо знову було розбите під Корсунем. У цей час номер король Владислав ІV. Та Хмельницький не скористався з ситуації і, замість негайного маршу до Варшави, почав переговори, які ні до чого не призвели. У вересні 1648р. козаки ще раз розгромили польську армію, взяли у облогу Львів та дійшли до Замостя, звідки був прямий шлях до Варшави. Але Хмельницький знову втратив час, очікуючи виборів нового короля. Навесні 1649р. Хмельницький у союзі з ханом Іслам-Гіреєм розпочав бойові дії, оточив і розгромив польське військо під Збаражем та взяв у полон самого короля. Але знову ж Богдан не використав обставин і почав у Зборові переговори.
Зборівська угода не відповідала ні народним мріям, ні реальній силі козацького війська, ні тогочасній слабкості польського уряду. Авторитет та популярність Хмельницького в Україні похитнулися.
17 вересня 1651р. під Білою Церквою було підписано принизливу для України угоду, що обмежувала територію та кількість козацтва, примушувала селян виконувати свої повинності. Конче потрібні були союзники. 8 січня 1654р. Переяславська Рада ухвалила приєднання України до Московії на таких умовах: Україна зберігає всі свої колишні порядки й самоврядування; гетьман зберігає право на міжнародні відносини; кількість козацтва збільшується до 60000; всі українські стани зберігають за собою свої давні права та вольності. Гетьманський уряд зобов'язався сплачувати цареві чималі податки. Цар, із свого боку, обіцяв захищати Україну від польської експансії. Козацька старшина та духівництво не дуже охоче ставилися до ідеї приєднання й у багатьох випадках відмовлялися присягати московському цареві. Хмельницький вкотре не зумів зорієнтуватися у ситуації: коливання між Москвою та Польщею не привели до позитивного результату. Помер Богдан 6 серпня 1657р.
Р
одина Хмельницьких користувалася старовинним польським гербом "Хабданк". В червоному полі дві срібні крокви із зрізаними кінцями, що повернуті верхівками додолу та поєднані між собою на зразок літери W. Така ж фігура у клейноді над шляхетською короною.
^
"Знову коні палають в степу,
гриви зфашкують раптом,
і грімкоче глухе туп-тупу
Трахтемирівським трактом.
З грив на гриви стрибає вогонь -
сто пожеж чвалом скаче.
Пішаницею їм удогонь
понад степом хтось плаче:
Боже! - чути волання крізь дим,
я не прошу потопу,
лиш дозволь моїм коням гнідим
досягти Конотопу..."
Іван Остапович Лучич-Виговський народився у селі Вигові Овруцького повіту Київського воєводства.
Іван розпочав писарську кар'єру в Луцьку у 1626-1640рр. З 1648р. Виговський - генеральний писар Б.Хмельницького. Після смерті Хмельницького Виговський обраний наказним гетьманом. Одночасно московський цар почав рішучий наступ на права й привілеї автономної України, маючи на меті не тільки обмежити, але й зовсім ліквідувати цю автономію. Перед українцями були поставлені вимоги підкорення української церкви московському патріархату, на Україну прийшли московські воєводи та гарнізони. Тому 16 вересня 1658р. у Гадячі Виговський підписав трактат, за яким Україна мала укласти союз із Польським королівством та великим князівством Литовським як велике князівство Руське. Входячи у вищезазначену унію, Україна забезпечувала собі повне внутрішнє самоврядування, отримувала право мати свою скарбницю, військо, монету, суди, державні установи, тощо. На території Речі Посполитої мала бути скасована церковна унія, відновлювалися церковні суди, було обіцяно повернути усе конфісковане церковне майно. Передбачався широкий розвиток освіти та української культури, гарантувалися свободи друку й слова та відкриття друкарень.
Після цього московські війська рушили на Україну. Проте 17 липня 1659р. у битві на річні Соснівці під Конотопом московське військо було розгромлене, а воєводу князя Пожарського - вбито.
На жаль, гетьману не вдалося закріпити свою перемогу. Прибічники відносин з Москвою за обіцяні московським царем землі фактично зрадили свого гетьмана. У 1659р. Виговський зрікся булави.
Р
одина Лучичів-Виговських користувалася старовинним польським гербом "Хабданк" з одміною. Основою цього варіанту герба був срібний щит, на якому зображено дві чорні крокви з підрізаними кінцями, складені разом верхівками додолу на зразок літери W. На щиті був розміщений лицарський шолом зі шляхетською короною та чорно-срібним наметом.
^
У 1659р. військо проголосило гетьманом Юрія Хмельницького. Юрій Хмельницький підписав нову угоду з Москвою, за якою московські війська розташовувалися в усіх великих містах України, а козакам заборонялося вести війни та проводити зовнішні відносини, а також обирати гетьмана та старшину без дозволу царя. Це було, по суті, повне занедбання завоювань Богдана Хмельницького. Тому коли у 1660р. вибухнула війна між Польщею та Москвою, Ю.Хмельницький почав переговори з поляками та погодився повернути Україну до складу Речі Посполитої. Та лівобережна старшина не пристала на цю угоду. Україна розділилася на дві окремі (польську та московську) частини, кожна зі своїм гетьманом. Це було початком періоду історії України, званого "Руїною"
Родина Хмельницьких користувалася старовинним польським гербом "Хабданк". В червоному полі дві срібні крокви із зрізаними кінцями, що повернуті верхівками додолу та поєднані між собою на зразок літери W. Така ж фігура у клейноді над шляхетською короною.
ТЕТЕРЯ ПАВЛО (правобічний - 1663-1665р.р.)
П
авло Тетеря-Моржковський належить до роду, що користувалися гербом "Сліповрон". В лазуровому полі срібна підкова шипами додолу з золотим кавалерським хрестом на ній. На хресті - крук, що злітає вправо із золотою обручкою у дзьобі. У клейноді - такий самий крук. Намет білий, підбитий синім.
^
Іван Мартинович Брюховецький почав свою кар'єру при Богдані Хмельницькому, у якого він був старшим служкою. Ставши за допомогою Москви лівобічним гетьманом, він поступився за це навіть тими обмеженими правами, що ще залишались в України. Оскільки це викликало невдоволення в народі, він вирішив за допомогою правобережного гетьмана П.Дорошенка розірвати спілку з Москвою і стати гетьманом усієї України. Але планам його збутися не судилося - він був вбитий у 1668р.
Б
рюховецький користувався гербом, на щиті якого в лазуровому полі рука тримає дві схрещені стріли вістрями додолу. У горішній частині між стрілами розташовано п'ять зірок. У клейноді над шляхетською короною три страусиних пір'їни.
МНОГОГРІШНИЙ ДЕМ'ЯН (лівобічний - 1668-1672р.р.)
Д
ем'ян Многогрішний та його нащадки користувалися гербом, що мав щит, на якому в червоному полі зображено перехрещені золоту стрілу й срібний меч вістрями додолу.
^
Вперше його ім'я зустрічається у документах 1659р.
У 1661р. Михайла Ханенка було нобілітовано, він отримав від короля Яна Казимира герб. В лазуровому полі три червоних башти із срібною зіркою зверху.
^
Р
одина Самойловичів з XVІІ ст. користувалася польським гербом "Шалава". В лазуровому полі золоте кільце з трьома кавалерськими хрестами, розташованими рівномірно (два й один) на його внутрішньому колі. У клейноді рука з мечем. Намет синій, підбитий золотом. У гетьмана Самойловича був дещо відмінний герб, який він отримав у останні роки свого гетьманування: в червоному полі щита три чорних кавалерських хрести (один та два). У клейноді три страусиних пір'їни.
^
Петро Дорофійович Дорошенко народився у Чигирині у 1627р.
П
ісля свого обрання Дорошенко домігся союзу з ханом Ладил-Гіреєм і мав намір перейти Дніпро й скинути Брюховецького - ставленика Москви. У 1668р. йому вдалося умовити Брюховецького виступити проти Москви. На жаль, внутрішні чвари в козацькій старшині вкотре не дозволили об'єднати обидві частини України і зробити її незалежною - хоча поміж усіх гетьманів Дорошенко найбільш послідовно намагався досягти саме цієї мети.
Нобілітований Дорошенко був у 1661р. Він отримав герб - в лазуровому полі покладені в стовп золоті кавалерський хрест, півмісяць рогами догори та срібна шабля у пояс.
ГОГОЛЬ ОСТАФІЙ (правобічний - 1676р.)
Після нобілітації родина Гоголів отримала право користуватися старовинним польським гербом "Ястржемб'єць", який уперше згадується наприкінці XІV ст. Цей герб являє собою щит, в лазуровому полі якого золота підкова рогами догори. У середині підкови розміщено золотий кавалерський хрест. Над шоломом зі шляхетською короною яструб, що злітає праворуч, з золотими дзвінками біля лап, який тримає у правій лапі підкову з хрестом (як на щиті).
БОРКОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ (наказний лівобічний, 1687р.)
В
асиль Борковський користувався старовинним польським гербом "Лабендзь". В червоному полі срібний лебідь, повернутий ліворуч. У клейноді над шляхетською короною - такий самий лебідь. Намет білий, підбитий червоним.
^
Іван Степанович Мазепа-Колединський народився у 1639р. у селі Мазепинці на Білоцерківщині у знатній українській родині.
Іван отримав освіту у Київській колегії, а потім у колегії єзуїтів у Варшаві. Ставши гетьманом, Мазепа послідовно зміцнює становище старшини та водночас віддає значну частину своїх особистих прибутків на розвиток православної релігії та української культури. Під керівництвом Мазепи у 1705р. збудована київська фортеця на Печорську. Коли шведський король Карл ХІІ увійшов до Польщі, Мазепа звернувся до Петра по допомогу, але той відповів, щоб він боронився своїми силами; тож Мазепа дійшов висновку, що він вільний у своїх діях. Дійсно, Петро І порушив угоду 1654р., згідно з якою Москва повинна була обороняти Україну від поляків. Гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві. Мазепу підтримала більшість козацької старшини.
Треба зазначити, що Мазепа ще заздалегідь почав міркувати про майбутнє України, не пов'язане з Москвою. Його головною метою була незалежна суверенна Україна. Але з тактичних міркувань він у 1705р. розробляє програму-мінімум на зразок Гадяцької унії 1658р.: відірвання Гетьманщини від Москви й на основі усієї Чернігівсько-Сіверської землі, Київщини та Смоленщини, а також Вітебського і Полоцького воєводств Польського королівства розбудування князівства, яке мало бути ленником Польщі на зразок великого князівства Литовського чи герцогства Курляндського, тобто з осібними міністрами, скарбом і навіть монетою.
Після "зради" Мазепи гетьманську столицю у Батурині було знищено московськими військами під проводом князя Меншикова, причому було вбито усіх мешканців міста. Почався небувалий терор па усьому Лівобережжі: вішали, рубали голови, саджали на палю. Військо грабувало, ґвалтувало, палило. Цар видав постійно чинний наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця.
Полтавська битва поклала кінець намаганням українців відокремитися від Росії. Мазепа знайшов притулок у Молдавії, де він і помер 21 вересня 1709р. біля м.Бендери. Деякі джерела повідомляють, що Мазепа наклав на себе руки, прийнявши отруту.
П
редків Мазепи було нобілітовано у 1544р. і вони отримали привілей користуватися старовинним руським (тобто українським) гербом "Курч", що належав волинській родині Курчів, звідки вийшли й предки Мазепи. Основу цього гербу становить щит, у якому в червоному полі зображені срібні перехрещені посередині вила, що спираються на такий же брусок (мантачук) із загнутими догори кінцями та супроводжуються золотими зіркою праворуч та місяцем ліворуч, причому роги місяця звернуті праворуч. Понад щитом було зображено лицарський шолом зі шляхетською короною та клейнодом у вигляді трьох страусиних пір'їн.
^
Після переходу Мазепи до табору Карла XІІ, Скоропадський у листопаді 1708р. за наказом Петра був обраний на раді у Глухові гетьманом.
С
коропадський користувався гербом, що мав щит, в червоному полі якого були три срібні перехрещені стріли вістрями додолу, перев'язані золотою стрічкою.
^
Пилип Орлик народився на Віленщині у 1672р. Він отримав освіту у Києво-Могилянському колегіумі й у 26-річному віці був кафедральним писарем київської митрополії, ще через 2 роки - старшим канцеляристом у генеральній військовій канцелярії, а у 1706р. стає генеральним писарем війська Запорозького і помічником гетьмана Мазепи. Після смерті останнього мазепинці, що опинилися на чужині у Туреччині, на противагу Скоропадському, якого поставив гетьманом на Україні Петро І, обрали гетьманом Пилипа Орлика.
Орлик став автором першої в Європі Конституції. Він намагався відстояти хоча б Правобережжя, але польське коронне військо розбило його козаків. Після цього він був змушений виїхати на запрошення Карла XІІ до Швеції. Після смерті останнього він переїжджає до Німеччини, потім до Франції і, нарешті, до Туреччини, де й помирає у 1742р.
До останньої хвилини життя він не залишає надії ініціювати визвольний рух в Україні. У листах до запорожців він застерігає: якщо вони знехтують збігом обставин, які у останні роки створювали вигідні умови для спроби відновлення самостійності, то вже ніколи не дочекаються таких можливостей. Але запорожці не відгукнулися на заклик Орлика.
З
часу нобілітації Орлики отримали привілей користуватися старовинним гербом "Корчак": в червоному полі три срібних паси, що не доходять до краю щита, причому кожний наступний (нижчий) пас коротший за попередній.
^ П
ОЛУБОТОК ПАВЛО (лівобічний - 1722-1724р.р.)
Павло Полуботок народився у 1660р. Його гетьманство припало на період чи не найбільшого терору московського царя Петра І по відношенню до України. Гетьман був закатований в Петропавлівський фортеці.
Полуботки користувалися відміною польського герба "Пржиятель", причому зустрічаються два варіанти цієї відміни. Перший являв собою щит, на зеленому тлі якого червоне серце з золотим кавалерським хрестом над ним. У клейноді три страусині пір'їни. Другий варіант мав червоний щит, на якому золоте серце перетяте двома чорними стрілами навхрест вістрями додолу, причому над серцем срібний кавалерський хрест. У клейноді п'ять страусиних пір'їн.
^
Данило Павлович Апостол народився 4 грудня 1654р.
П
ід час його гетьманування він зміг домогтися певного розширення автономії України. Гетьман мав право підтримувати зовнішні відносини лише з Польщею та Кримом (але виключно у прикордонних справах), а під час війни повинен був підпорядковуватися московському фельдмаршалові. Цар вирішував, чи проводити вибори гетьмана, затверджував новообрану полкову й генеральну старшину. Внутрішні судові справи мали розглядатися представником московського уряду та гетьманом спільно.
Апостоли користувалися відміною польського герба "Юньчик". В червоному полі подвійний срібний хрест, розщеплений знизу, що утворювало щось подібне до якоря. Над шоломом у шляхетській короні клейнод у вигляді п'яти страусиних пір'їн. Власний герб Данила Апостола мав щит, в лазуровому полі якого були розташовані золоті зірки й кавалерський хрест, а у середині - щиток з гербом "Юньчик".
^
Кирило Григорович Розумовський народився у 1728р.
У
1743р. Розумовський їде у Німеччину та Францію для здобуття освіти. У Берлині Кирило навчався у відомого математика Ейлера, потім слухав лекції у Геттінгені, подорожував Францією та Італією. У 1744р. Кирило разом з братом отримав від Єлизавети титул графа. У 1746р. він був призначений президентом Академії наук. У 1747р. цариця Єлизавета відновила гетьманський устрій на Україні і призначила на посаду гетьмана Кирила Розумовського. З відновленням гетьманщини Україна знов отримала права автономії й російські інституції були у Гетьманщині ліквідовані. Поступово Україна стала наближатися до соціально-політичної системи Польщі, де місцева влада була зосереджена у руках шляхти. Кирило Розумовський бажав, щоб Україні надали право вільних зносин з іноземними державами й звільнили від участі у війнах імперії поза межами України чи на її прикордонні. Розумовський, наскільки це було можливо, захищав давні привілеї та права України. Але гетьманщина вже стояла на порозі знищення. 10 листопада 1764р. царським указом гетьманство було ліквідоване.
Кирило Розумовський спочатку користувався батьковим гербом, що мав такий вигляд: на щиті синього кольору золотий панцир, простромлений з двох боків двома срібними стрілами. Після отримання графського титулу Кирило отримав більш складний герб. Щит розтятий золотим та чорним полями, на яких було зображено двоголового коронованого орла змінних з полями кольорів (чорний на золотому й навпаки). На грудях у орла синій щиток із срібним панциром, пробитим двома червоними стрілами. На щиті лежить графська корона, над якою встановлено срібний лицарський шолом з дев'ятьма золотими обручами й золотим обкантуванням, з повішеним на ньому золотим медальйоном. У клейноді над другою графською короною (над шоломом) - синій прапор із зображеним на ньому (як на щитку) срібним панциром; до прапора прикладені дві червоні перехрещені стріли вістрями догори. З боків щита намет: праворуч червоний та чорний, підбитий золотом, ліворуч - синій і червоний, підбитий сріблом. Щитотримачі: праворуч - козак (верхня частина одягу - синя, нижня червона), ліворуч - поляк (верхня частина одягу червона, нижня - синя). Девіз герба "FAMAM EXTENDERE FACTІS" ("Факти поширюються поголосками").
^
Павло Петрович Скоропадський народився 3 (15) травня 1873р. у м. Вісбадені (Німеччина). Його предки отримали нобілітацію у XVІІст. Батько Павла Петровича - багатий чернігівський поміщик - був нащадком брата гетьмана Івана Ілліча Скоропадського - Василя Скоропадського.
Павло Петрович мав чималий військовий досвід та авторитет серед офіцерів. Скоропадський першим з царських генералів українізував свій корпус, що сприяло зростанню його авторитету серед української громадськості. Всеукраїнський з'їзд Вільного козацтва (16 - 20 жовтня 1917р.) обрав Скоропадського членом Генеральної ради та отаманом усього Вільного козацтва.
Навесні 1918р. Скоропадський утворює "Українську Народну Громаду", що об'єднує у своїх лавах землевласників та колишніх військових. Громада налагодила співпрацю з Партією українських хліборобів-демократів і Союзом земельних власників. 29 квітня 6500 делегатів Конгресу хліборобів-власників назвали гетьманом України Павла Скоропадського/ Скоропадський вперше затверджує тризуб атрибутом військового одягу, підписує закон про чини української армії. Скоропадський не тільки зміцнив свою владу, але й домігся поваги з боку урядів держав Четверного союзу та сусідніх країн. 12 червня уряд Скоропадського підписав з Радянською Росією договір, де Україна визнавалася суверенною державою. Було відкрито 2 генеральних консульства (у Москві та Петрограді) та 19 консульств у інших містах Росії. У вересні Скоропадський виїхав з візитом до Німеччини. Під час візиту було обговорено кримське питання й прийняте рішення про приєднання Криму до України, а також було досягнуто угоди про передачу Німеччиною Україні військових кораблів Чорноморського флоту. Влітку починається формування регулярних військових частин та заходи щодо поновлення козацтва як окремого стану населення і резерву української армії.
За невеликий строк, що історія відвела гетьманату, були зроблені значні кроки у галузі культури: здійснено українізацію школи, відкрито Українські університети у Києві та Кам'янці-Подільському, засновано Державний український архів, Український історичний музей, Українську національну бібліотеку, Національну галерею мистецтв, Український театр драми та опери, Українську державну капелу, Державний симфонічний оркестр. Було засновано Національну академію наук, Українську військову академію. Скоропадський підтримує кроки в напрямку створення Української православної автокефальної церкви.
Уряд Скоропадського не зміг вирішити соціально-економічні проблеми, що стояли перед державою. Але за час гетьманату було закладено систему української національної армії та флоту, мережу військових учбових закладів, відновлені нормальні дипломатичні відносини з 15-ма європейськими державами, встановлена українська грошова система, засновані банки, почалася відбудова національної промисловості, пройшли судові реформи, розвинулася торгівля, здійснена українізація освіти й культури. Все це дає змогу достатньо високо оцінити вельми суперечливу, але колоритну постать гетьмана України новітнього часу, який останні 27 років свого життя прожив на чужині й помер 26 квітня 1945р. у Меттені (окр. Деггендорф, Нижня Баварія).
Г
ерб Скоропадських мав розтятий срібним і червоним щит. У першій половині був зображений запорозький козак у червоному одязі (кармазині) з мушкетом на лівому плечі. В другій половині три срібні перевернуті стріли: середня - у стовп, а бокові перехрещені; всі три пов'язані золотою стрічкою. У клейноді три страусиних пір'їни: середня червона, з булавою на першому плані, а бокові - срібні. Намет червоний із сріблом. Герб декорований червоною мантією, що підбита соболями, і увінчаний червоною гетьманською шапкою з соболиною опушкою, прикрашеною аграфою з перлин з двома срібними півнячими пір'їнами. Щит підтримують два срібні коні з червоними очима та язиками. Девіз герба "CONJUNGІT FAVORES" ("Пов'язаний зацікавленністю") написаний червоними літерами на срібній стрічці.
^
^
З метою правдивого висвітлення державності в Україні, надання неупередженої оцінки її видатних діячів, розкриття діяльності специфічної форми правління – Гетьманщини та її адміністрації – 11 березня 1993 року розпорядженням Представника Президента України в м.Києві було створено Музей гетьманства.
Музей гетьманства – це державний культурно-освітній та науково-дослідний заклад історичного профілю, осередок пам’яток матеріальної та духовної культури пов’язаних з історією та традиціями козацько-гетьманської доби.
Розміщується Музей гетьманства у будинку-пам’ятці архітектури кінця ХVІІ - з надбудовами в ХІХ ст., відомому в Києві як “будинок гетьмана І.Мазепи”. Даний будинок було відреставровано за рахунок фінансування міської державної адміністрації, Благодійного Фонду І.Мазепи. Помітну роль у цьому процесі відіграли представники української діаспори, провідне місце серед яких посідає визначний український громадський діяч із США Маріян Коць.
Основними завданнями Музею є збереження, комплектування, вивчення і використання пам’яток історії та культури України козацько-гетьманської доби та висвітлення проблем державотворення в Україні.
І з часу свого заснування Музей активно працює над поставленими проблемами: проводяться численні історико-тематичні, художні виставки, науково-практичні конференції, дискусії, громадські і мистецькі заходи. Періодично відбуваються засідання дискусійного клубу “Гетьманська вітальня”. Постійно діють історико-меморіальні виставки “Гетьман Іван Мазепа”, „Пилип Орлик – Гетьман України в екзилі” і “Павло Скоропадський та Українська держава 1918 року”.
Фонди Музею налічують понад 6000 експонатів
Чудову композицію випустило видавництво „Марка України” - серію портретів гетьманів художника Юрія Логвина і „Гетьманські клейноди та особисті речі Богдана Хмельницького” відомого художника Василя Василенка. Поміж інших картин залу почесне місце займає серія портретів гетьманів України доби „Руїни”. Це портрети: Юрія Хмельницького, Івана Виговського, Івана Брюховецького, Павла Тетері, Петра Дорошенка, Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича ( у виконанні художника Сергія Луцака). Інформація про всіх гетьманів досить широко представлена в бібліотеці музею.
Провідне місце в експозиції посідає постать видатного державного діяча Павла Скоропадського – нащадка гетьманського роду, а також останнього гетьмана України. Доба його правління представлена документами і матеріалами з особистої колекції родини Скоропадських, які передала до Музею Гетьманівна Олена Отт-Скоропадська, а також грошовими знаками, поштовими марками, численними колекційним документальним та фотоматеріалом, що в комплексі становить найповніше зібрання з 7,5–місячної історії існування Української держави-Гетьманату 1918 р.http://gendocs.ru/v458/%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82_-_%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B8_%D0%B3%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8
Кольорову видозміну гетьманського герба знаходимо на молитовнику 1692 року виданому архиєпископом Чернігівським Лазарем Барановичем: на червоному полі знак у вигляді срібних перехрещених вил, які поставлено на брус з загнутими догори кінцями, праворуч золота шестипроменева зірка, ліворуч золотий півмісяць що лежить рогами вправо. Подібне зображення вміщено на срібних воротах Борисоглібського собору в Чернігові, в оздобленні різноманітних церков відновлених або побудованих гетьманом, на різноманітному посуді та особистій бандурі гетьмана, на кількох його портретах, на гравюрі виконаній І.Мигурою у 1706 році та водяному знакові на аркушах книги "Зерцало" від 1705 року.
Зображення повного гетьманського герба подано на зворотному боці восьмикутного санктуаріуму гетьмана. Герб складається з щита німецької геральдичної форми, на якому вміщено герб Курч, над щитом вміщено срібний шолом під золотою шоломовою короною, навколо щита червоно-срібний намет. Інші видозміни гетьманського герба вміщено на гравюрі Данила Галяховського 1708 року (знак подано в супроводі двох золотих півмісяців, які обернено рогами один до одного), в літописі Самійла Величка, а також на арабському Євангелії, виданому у 1708 році в Алепо на кошти гетьмана (в даному разі герб має зворотнє ніж на видозміні 1692 року розташування місяця та зірки).
1 вересня 1707 року з’являється новий варіант герба Івана Мазепи, який пов’язаний з наданням гетьманові княжого титулу Священної Римської імперії. В дипломі імператора він має наступний вигляд: на червоному полі срібні перехрещені вила, які поставлено на брус, праворуч золотий півмісяць, що лежить рогами вліво, ліворуч золота шестипроменева зірка, згори срібний панцир, над щитом золота шоломова корона, за щитом пурпурова мантія з горностаєвою підкладкою, з золотим оздобленням і золотими шнурами, під золотою князівською короною з червоною підкладкою і горностаєвим низом (стор.15).
Геральдичний матеріал, як бачимо, не дає підстав говорити про масовість такого долучення, на чому наполягали представники державницької школи в українській історіографії. Очевидно, що основу нової соціальної еліти центрально-українських земель, які увійшли до складу новоствореної Козацької держави, становили представники старих козацьких родів, або вихідці з простонароддя, що і зумовило відсутність у них гербів в попередні часи та необхідність їх витворення, щойно новоутворена козацька еліта посіла чільне місце в соціальній структурі українського суспільства.
^
П
редслав Лянцкоронський веде свій родовід від лицарів "з Бжезя" (з Малопольщі), які за підтримку короля Казимира Великого одержали (у ХІVст.), згідно з заповітом останнього, у спадщину замок Лянцкорон. Гетьманував Лянцкоронський за часів правління Зигмунта І, коли південно-східні кордони Польщі стали місцем постійних нападів степовиків. Предслав підтримував тісні дружні відносини з князем Костянтином Острозьким й неодноразово обговорював з ним проблеми захисту кордонів Речі Посполитої. Формально він був не гетьманом, а лише взірцем військового ватажка, за яким козаки були згодні йти у вогонь та воду. І з цієї точки зору його, можна вважати саме тими, хто заклав підвалини під інститут українського гетьманства. Помер Предслав Лянцкоронський у 1531р.
Л
янцкоронські користувалися родовим гербом "Задора", що мав такий вигляд: у лазуровому полі щита сіра голова лева, з пащі якого вибухає п'ять вогневих пломенів; у клейноді над шляхетською короною така ж голова лева. Намет лазуровий, підбитий золотом.^
Остафій Іванович Дашкевич (Дашкович) був троюрідним небожем Івана Ходкевича - засновника роду Ходкевичів гербу "Кошцієша". Народився Остафій на Волині.
Остафій Дашкевич був першим (хоча й неформальним) козацьким гетьманом, талановитим військовим організатором, вмілим та винахідливим тактиком, прагматичним політиком та ідеологом реєстрової козаччини.
Рід Дашкевичів користувався старовинним польським гербом "Леліва", що згадується у документах з 1399р. Цей герб мав у лазуровому полі золотий півмісяць рогами догори, над яким розташована золота 6-променева зірка. У клейноді був павиний хвіст, на тлі якого, як і на щиті, було зображено золотий півмісяць і зірку. Намет щита синій, підбитий золотом. За особисті заслуги Остафій Дашкевич отримав осібний герб, що являв собою відміну герба "Леліва" й мав назву "Дашкович": на лазуровому полі щита золотий півмісяць рогами догори, над ним золота 6-променева зірка, а над зіркою - срібне вістря стріли кінцівкою догори. У клейноді були три страусиних пір'їни.
^
Д
митро Іванович Вишневецький - перший історичний гетьман запорозьких козаків - належав до князівського роду Корибутовичів-Вишневецьких, що мали своїм родоначальником великого князя Литовського Гедиміна. Нащадки Гедиміна стали засновниками багатьох відомих родин, серед яких були польська королівська династія Ягеллонів, польські, литовські та українські князівські роди Збаразьких, Вишневеньких, Сангушків, Несвицьких, Ровєнських, Порицьких, Воронецьких, Чорторийських, Корецьких, київські князі Олельковичі, а також московські роди Голіциних, Куракіних, Хованських та Трубецьких.
Корибутовичі користувалися старовинним руським (тобто українським) гербом "Корибут". У червоному полі золотий півмісяць рогами додолу з золотою ж 6-променевою зіркою під ним; на півмісяць спирається золотий хрест з перехрещеними боковими та верхнім кінцями. На лицарський шолом було одягнено шляхетську корону, над якою ще була князівська шапка (митра). Червоний намет, що виходить з-під корони, підбито золотом.
^
Р
ужинські - старовинна литовська родина, яка веде свій родовід від Олександра Наримунтовича - онука засновника Литовської держави князя Гедиміна. У документах князі Ружинські згадуються вперше у 1545р. у зв'язку з описом замків Волині. Прізвисько своє Ружинські отримали від назви головної князівської садиби Ружина.Відомо, що з родини Ружинських, як мінімум, п'ятеро свого часу отримало гетьманську булаву. Це брати Михайло Іванович та Остафій Іванович, які були гетьманами між 1579 та 1586 роками, а також три сини Остафія Ружинського: Богдан (1575-1576р.р.), Микола (1587р.) та Кирик (1588р.).
Герб Ружинських мав щит, на лазуровому полі якого прямий стовбур дерева з чотирма золотими хрестами (два зверху, два знизу), нахиленими щодо стовбура так, що вони створюють щось подібне до кінців стріл, одна з яких спрямована вгору, а друга - додолу. Над щитом поверх шляхетської корони розташована князівська митра.
О
РИШЕВСЬКИЙ ЯН (1578р.)Ян Оришевський користувався польським гербом "Правдзіц", який мав на срібному щиті червону стіну фортеці; на стіні стоїть лев з золотою обручкою у лапах. У клейноді такий самий лев з золотою обручкою. Намет золотий, підбитий червоним.
^
Р
одина Зборовських відома з XV ст. і належить до стародавнього роду Ястржемб'єць. Прізвище Зборовський походить від назви родової садиби Зборова у Сандомирщині у Галичині. Пізніше Зборовські переїхали до Кракова, а потім - в Україну.
Зборовські належали до гербу "Ястржемб'єць" - одного з найдавніших польських гербів, що зустрічається вперше у документах, датованих 1386р., а з 1401р. носить сучасну назву. На лазуровому полі золота підкова рогами догори. У середині підкови розташований золотий кавалерський хрест. Над шоломом зі шляхетською короною яструб, що злітає, з золотими дзвінками біля лап, що держить у правій лапі підкову з хрестом (як на щиті).
^
К
риштоф Косинський народився у Подляшші. Перша звістка про нього датується 1580р.Косинські - польський шляхетський та баронський рід, що згадується з початку XVІ ст. Наприкінці XVІст. Косиньські оселилися в Україні й прийняли православ'я.
В
они належали до герба "Равич". У золотому полі коронована діва з широко розведеними руками сидить на чорному ведмеді. У клейноді повернутий ліворуч ведмідь, що тримає у лапі троянду і виникає між двох оленячих рогів.
КРЕМПСЬКИЙ КРИШТОФ (1596р.)
Криштоф Кремпський походив з дрібної шляхти, що належала до старовинного польського герба "Порай". В червоному полі зображена срібна геральдична троянду. У клейноді - така ж сама троянда. Намет білий, підбитий червоним.
ВАСИЛЕВИЧ ГНАТ (1596-1597р.р.)
Г
нат Василевич користувався польським гербом "Сирокомля". В червоному полі дві срібні крокви із зрізаними кінцями, звернутими верхівками додолу та поєднаними між собою на зразок літери W. Над цією фігурою розташований золотий кавалерський хрест. У клейноді над шляхетською короною - така ж фігура з хрестом, як і на щиті. Намет червоний, підбитий сріблом.БАЙБУЗА ТИХІН (1598р.)
Т
ихін Байбуза належав до споляченого татарського роду Грибуновичів з Байбузова, що використовували герб "Байбуза" у 1590р. за військові заслуги. В червоному полі золота стріла у стовп вістрям додолу, що пробивала навиліт голову змії, яка обвилася навколо стріли. Вістря стріли розташовувалось серед трьох чорних грибів; середній гриб був під головою змії.
^
Рід Котків (Кошчичей) згадується вперше у 1500р. Самійло Кошка неодноразово брав участь у морських походах запорозьких козаків проти Осяйної Порти й відзначився своєю відвагою та кмітливістю.
К
ошки користувалися старовинним польським гербом "Доленга", виникнення якого пов'язане з XІІ ст. Лицар Доленга, що належав до гербу "Побуг", під час війни з Прусією зненацька атакував невеликий загін прусаків, серед яких перебував командувач ворожого війська. Це призвело до поразки ворога. Король Болеслав Кривоустий за цей вчинок звелів дати Долензі осібний герб, що був відміною герба "Побуг". Герб "Доленга" мав в лазуровому полі срібну підкову шипами додолу з золотим кавалерським хрестом над підковою та срібною стрілою у стовп вістрям додолу у середині. У клейноді було крило грифа, звернуте праворуч і пробито стрілою. Намет синій, підбитий сріблом.^
Петро Кононович (Конашевич) Сагайдачний народився в останній третині XVІ ст. у с.Кульчиць, біля Самбора на Галичині, у шляхетній родині. Отримав освіту у першій в Україні вищій Острозькій греко-слов'янській школі. Під його проводом козаки спустошили у 1607р. Очаків та Перекоп. У 1613р. Сагайдачний двічі виходив з козаками у Чорне море і захопив декілька міст у районі Херсонеса Таврійського, а також розгромив турецький флот, що вислав проти нього султан Ахмет ІІ. Наступногор. він на вісімдесяти чайках вийшов у Чорне море, досяг Стамбула та спустошив околиці турецької столиці. На зворотному шляху запорожці у гирлі Дунаю перемогли турецький флот: усі кораблі турків було знищено. У 1616р. Сагайдачний захопив та спалив місто Кафу (Феодосію) і визволив усіх невільників-християн.
У 1618р. гетьман з 20-тисячною козацькою армією рушив у Московію. Козаки розбили військо князів Пожарського та Волконського. Перемогу над турками під Хотином також було здобуто саме завдяки Сагайдачному.
С
агайдачні були нобілітовані у XVІ ст. та використовували старовинний польський герб "Побуг", що вперше згадується у документах кінця XІІ ст. В лазуровому полі срібна підкову кінцями додолу, на якій встановлено золотий кавалерський хрест. Синій намет підбитий сріблом. У клейноді над шляхетською короною - верхня половина гончака, повернутого вправо. На шиї в собаки зображено нашийник з ремінцем. Родина Сагайдачних користувалася відміною "Побуга", яка мала червоний колір щита, пряме (у фас) розташування шолома та трохи змінені форми декору.
МИХАЙЛО ДОРОШЕНКО (1625-1628рр.)
Д
овгий час про нобілітацію Михайла Дорошенка не було відомо. Але у середині XVІІІ ст. його нащадки знайшли свідчення про те, що він таки був нобілітований і мав власний герб. Цей герб - чотиричасний щит. У першому лазуровому полі золотий кавалерський хрест, супроводжуваний зверху золотим півмісяцем рогами додолу та знизу двома золотими 6-променевими зірками. У другому червоному полі спис та стріла, перехрещені у андріївський хрест. У третьому червоному полі - лук, натягнутий стрілою у перев'язь наліво. У четвертому лазуровому полі - срібна річка, супроводжувана зверху двома золотими 6-променевими зірками. У клейноді - озброєна мечем рука. Намет праворуч - синій, а ліворуч - червоний, підбитий золотом.АНДРІЙОВИЧ КАЛЕНИК (1624-1625рр.)
Андрійович користувався польським гербом "Рубієш". В червоному полі три срібні пояси (балки), з яких кожний нижчий - коротший від попереднього, а над верхнім поясом - подвійне срібне вістря стріли. У клейноді три страусиних пір'їни.
^
Іван Михайлович Сулима народився на Чернігівщині у другій половині XVІ ст. у родині дрібного шляхтича.
Р
ід Сулими користувався осібним гербом "Сулима". Щит перетятий золотим і червоним. У верхньому полі - половина чорного орла з розгорнутими крилами. У нижньому полі - срібні жорна, два над одним. У клейноді, як і на щиті, чорний орел. Намет срібний, підбитий червоним.КОНОНОВИЧ САВА (1637р.)
Р
одина Кононовичів належала до старовинного польського гербу "Радван". Цей герб мав на червоному полі золоту хоругву з трьома полями й френдзелями знизу з золотим кавалерським хрестом над нею. У клейноді було три страусиних пір'їни. З кінця XVІ ст. родина Кононовичів отримала за якісь заслуги власний герб "Кононович", що був відміною "Радвана". Цей герб мав в червоному полі щита срібну хоругву з кавалерським хрестом, що вінчав її, але хоругва мала два кінця (поля) замість трьох у "Радвані" (тобто утворювала фігуру на зразок літери П), а під хоругвою було розміщено срібну 6-променеву зірку. У клейноді три павині пір'їни.
^
Яків Стефан Іскра-Острянин (Остряниця) був старшим сином військового товариша Стефана Іскри з м. Остра.
О
стрянин, як і усі шляхтичі роду Іскри, користувався старовинним гербом "Тонач", що потрапив до Польщі за часів короля Людвика і вперше згадується у документах 1413р. В червоному полі чорне крило яструба із золотого лапою. У клейноді - три страусиних пір'їни.^
Зиновій-Богдан Михайлович Хмельницький народився у 1595р. в родині чигиринського сотника.
Освіту Богдан Хмельницький здобув у Київській братській школі та у єзуїтській школі в Ярославі над Сяном. Після закінчення освіти Богдан вступив до козацького війська. У серпні 1621р. він зібрав 10000 козаків та рушив у море, де потопив 12 турецьких галер, а решту кораблів переслідував до самого Стамбула. У 1629р. козаки під проводом Хмельницького спалили передмістя турецької столиці. У 1647р. на Січ Хмельницький оголосив план підготовки національно-визвольної війни. 8 травня 1648р. під Жовтими Водами козацьке військо розгромило поляків. Через тиждень польське військо знову було розбите під Корсунем. У цей час номер король Владислав ІV. Та Хмельницький не скористався з ситуації і, замість негайного маршу до Варшави, почав переговори, які ні до чого не призвели. У вересні 1648р. козаки ще раз розгромили польську армію, взяли у облогу Львів та дійшли до Замостя, звідки був прямий шлях до Варшави. Але Хмельницький знову втратив час, очікуючи виборів нового короля. Навесні 1649р. Хмельницький у союзі з ханом Іслам-Гіреєм розпочав бойові дії, оточив і розгромив польське військо під Збаражем та взяв у полон самого короля. Але знову ж Богдан не використав обставин і почав у Зборові переговори.
Зборівська угода не відповідала ні народним мріям, ні реальній силі козацького війська, ні тогочасній слабкості польського уряду. Авторитет та популярність Хмельницького в Україні похитнулися.
17 вересня 1651р. під Білою Церквою було підписано принизливу для України угоду, що обмежувала територію та кількість козацтва, примушувала селян виконувати свої повинності. Конче потрібні були союзники. 8 січня 1654р. Переяславська Рада ухвалила приєднання України до Московії на таких умовах: Україна зберігає всі свої колишні порядки й самоврядування; гетьман зберігає право на міжнародні відносини; кількість козацтва збільшується до 60000; всі українські стани зберігають за собою свої давні права та вольності. Гетьманський уряд зобов'язався сплачувати цареві чималі податки. Цар, із свого боку, обіцяв захищати Україну від польської експансії. Козацька старшина та духівництво не дуже охоче ставилися до ідеї приєднання й у багатьох випадках відмовлялися присягати московському цареві. Хмельницький вкотре не зумів зорієнтуватися у ситуації: коливання між Москвою та Польщею не привели до позитивного результату. Помер Богдан 6 серпня 1657р.
Р
одина Хмельницьких користувалася старовинним польським гербом "Хабданк". В червоному полі дві срібні крокви із зрізаними кінцями, що повернуті верхівками додолу та поєднані між собою на зразок літери W. Така ж фігура у клейноді над шляхетською короною.
^
"Знову коні палають в степу,
гриви зфашкують раптом,
і грімкоче глухе туп-тупу
Трахтемирівським трактом.
З грив на гриви стрибає вогонь -
сто пожеж чвалом скаче.
Пішаницею їм удогонь
понад степом хтось плаче:
Боже! - чути волання крізь дим,
я не прошу потопу,
лиш дозволь моїм коням гнідим
досягти Конотопу..."
Іван Остапович Лучич-Виговський народився у селі Вигові Овруцького повіту Київського воєводства.
Іван розпочав писарську кар'єру в Луцьку у 1626-1640рр. З 1648р. Виговський - генеральний писар Б.Хмельницького. Після смерті Хмельницького Виговський обраний наказним гетьманом. Одночасно московський цар почав рішучий наступ на права й привілеї автономної України, маючи на меті не тільки обмежити, але й зовсім ліквідувати цю автономію. Перед українцями були поставлені вимоги підкорення української церкви московському патріархату, на Україну прийшли московські воєводи та гарнізони. Тому 16 вересня 1658р. у Гадячі Виговський підписав трактат, за яким Україна мала укласти союз із Польським королівством та великим князівством Литовським як велике князівство Руське. Входячи у вищезазначену унію, Україна забезпечувала собі повне внутрішнє самоврядування, отримувала право мати свою скарбницю, військо, монету, суди, державні установи, тощо. На території Речі Посполитої мала бути скасована церковна унія, відновлювалися церковні суди, було обіцяно повернути усе конфісковане церковне майно. Передбачався широкий розвиток освіти та української культури, гарантувалися свободи друку й слова та відкриття друкарень.
Після цього московські війська рушили на Україну. Проте 17 липня 1659р. у битві на річні Соснівці під Конотопом московське військо було розгромлене, а воєводу князя Пожарського - вбито.
На жаль, гетьману не вдалося закріпити свою перемогу. Прибічники відносин з Москвою за обіцяні московським царем землі фактично зрадили свого гетьмана. У 1659р. Виговський зрікся булави.
Р
одина Лучичів-Виговських користувалася старовинним польським гербом "Хабданк" з одміною. Основою цього варіанту герба був срібний щит, на якому зображено дві чорні крокви з підрізаними кінцями, складені разом верхівками додолу на зразок літери W. На щиті був розміщений лицарський шолом зі шляхетською короною та чорно-срібним наметом.^
У 1659р. військо проголосило гетьманом Юрія Хмельницького. Юрій Хмельницький підписав нову угоду з Москвою, за якою московські війська розташовувалися в усіх великих містах України, а козакам заборонялося вести війни та проводити зовнішні відносини, а також обирати гетьмана та старшину без дозволу царя. Це було, по суті, повне занедбання завоювань Богдана Хмельницького. Тому коли у 1660р. вибухнула війна між Польщею та Москвою, Ю.Хмельницький почав переговори з поляками та погодився повернути Україну до складу Речі Посполитої. Та лівобережна старшина не пристала на цю угоду. Україна розділилася на дві окремі (польську та московську) частини, кожна зі своїм гетьманом. Це було початком періоду історії України, званого "Руїною"
Родина Хмельницьких користувалася старовинним польським гербом "Хабданк". В червоному полі дві срібні крокви із зрізаними кінцями, що повернуті верхівками додолу та поєднані між собою на зразок літери W. Така ж фігура у клейноді над шляхетською короною.
ТЕТЕРЯ ПАВЛО (правобічний - 1663-1665р.р.)
П
авло Тетеря-Моржковський належить до роду, що користувалися гербом "Сліповрон". В лазуровому полі срібна підкова шипами додолу з золотим кавалерським хрестом на ній. На хресті - крук, що злітає вправо із золотою обручкою у дзьобі. У клейноді - такий самий крук. Намет білий, підбитий синім.^
Іван Мартинович Брюховецький почав свою кар'єру при Богдані Хмельницькому, у якого він був старшим служкою. Ставши за допомогою Москви лівобічним гетьманом, він поступився за це навіть тими обмеженими правами, що ще залишались в України. Оскільки це викликало невдоволення в народі, він вирішив за допомогою правобережного гетьмана П.Дорошенка розірвати спілку з Москвою і стати гетьманом усієї України. Але планам його збутися не судилося - він був вбитий у 1668р.
Б
рюховецький користувався гербом, на щиті якого в лазуровому полі рука тримає дві схрещені стріли вістрями додолу. У горішній частині між стрілами розташовано п'ять зірок. У клейноді над шляхетською короною три страусиних пір'їни.
МНОГОГРІШНИЙ ДЕМ'ЯН (лівобічний - 1668-1672р.р.)
Д
ем'ян Многогрішний та його нащадки користувалися гербом, що мав щит, на якому в червоному полі зображено перехрещені золоту стрілу й срібний меч вістрями додолу.^
Вперше його ім'я зустрічається у документах 1659р.
У 1661р. Михайла Ханенка було нобілітовано, він отримав від короля Яна Казимира герб. В лазуровому полі три червоних башти із срібною зіркою зверху.
^
Р
одина Самойловичів з XVІІ ст. користувалася польським гербом "Шалава". В лазуровому полі золоте кільце з трьома кавалерськими хрестами, розташованими рівномірно (два й один) на його внутрішньому колі. У клейноді рука з мечем. Намет синій, підбитий золотом. У гетьмана Самойловича був дещо відмінний герб, який він отримав у останні роки свого гетьманування: в червоному полі щита три чорних кавалерських хрести (один та два). У клейноді три страусиних пір'їни.^
Петро Дорофійович Дорошенко народився у Чигирині у 1627р.
П
ісля свого обрання Дорошенко домігся союзу з ханом Ладил-Гіреєм і мав намір перейти Дніпро й скинути Брюховецького - ставленика Москви. У 1668р. йому вдалося умовити Брюховецького виступити проти Москви. На жаль, внутрішні чвари в козацькій старшині вкотре не дозволили об'єднати обидві частини України і зробити її незалежною - хоча поміж усіх гетьманів Дорошенко найбільш послідовно намагався досягти саме цієї мети.Нобілітований Дорошенко був у 1661р. Він отримав герб - в лазуровому полі покладені в стовп золоті кавалерський хрест, півмісяць рогами догори та срібна шабля у пояс.
ГОГОЛЬ ОСТАФІЙ (правобічний - 1676р.)
П
ісля нобілітації родина Гоголів отримала право користуватися старовинним польським гербом "Ястржемб'єць", який уперше згадується наприкінці XІV ст. Цей герб являє собою щит, в лазуровому полі якого золота підкова рогами догори. У середині підкови розміщено золотий кавалерський хрест. Над шоломом зі шляхетською короною яструб, що злітає праворуч, з золотими дзвінками біля лап, який тримає у правій лапі підкову з хрестом (як на щиті).БОРКОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ (наказний лівобічний, 1687р.)
В
асиль Борковський користувався старовинним польським гербом "Лабендзь". В червоному полі срібний лебідь, повернутий ліворуч. У клейноді над шляхетською короною - такий самий лебідь. Намет білий, підбитий червоним.
^
Іван Степанович Мазепа-Колединський народився у 1639р. у селі Мазепинці на Білоцерківщині у знатній українській родині.
Іван отримав освіту у Київській колегії, а потім у колегії єзуїтів у Варшаві. Ставши гетьманом, Мазепа послідовно зміцнює становище старшини та водночас віддає значну частину своїх особистих прибутків на розвиток православної релігії та української культури. Під керівництвом Мазепи у 1705р. збудована київська фортеця на Печорську. Коли шведський король Карл ХІІ увійшов до Польщі, Мазепа звернувся до Петра по допомогу, але той відповів, щоб він боронився своїми силами; тож Мазепа дійшов висновку, що він вільний у своїх діях. Дійсно, Петро І порушив угоду 1654р., згідно з якою Москва повинна була обороняти Україну від поляків. Гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві. Мазепу підтримала більшість козацької старшини.
Треба зазначити, що Мазепа ще заздалегідь почав міркувати про майбутнє України, не пов'язане з Москвою. Його головною метою була незалежна суверенна Україна. Але з тактичних міркувань він у 1705р. розробляє програму-мінімум на зразок Гадяцької унії 1658р.: відірвання Гетьманщини від Москви й на основі усієї Чернігівсько-Сіверської землі, Київщини та Смоленщини, а також Вітебського і Полоцького воєводств Польського королівства розбудування князівства, яке мало бути ленником Польщі на зразок великого князівства Литовського чи герцогства Курляндського, тобто з осібними міністрами, скарбом і навіть монетою.
Після "зради" Мазепи гетьманську столицю у Батурині було знищено московськими військами під проводом князя Меншикова, причому було вбито усіх мешканців міста. Почався небувалий терор па усьому Лівобережжі: вішали, рубали голови, саджали на палю. Військо грабувало, ґвалтувало, палило. Цар видав постійно чинний наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця.
Полтавська битва поклала кінець намаганням українців відокремитися від Росії. Мазепа знайшов притулок у Молдавії, де він і помер 21 вересня 1709р. біля м.Бендери. Деякі джерела повідомляють, що Мазепа наклав на себе руки, прийнявши отруту.
П
редків Мазепи було нобілітовано у 1544р. і вони отримали привілей користуватися старовинним руським (тобто українським) гербом "Курч", що належав волинській родині Курчів, звідки вийшли й предки Мазепи. Основу цього гербу становить щит, у якому в червоному полі зображені срібні перехрещені посередині вила, що спираються на такий же брусок (мантачук) із загнутими догори кінцями та супроводжуються золотими зіркою праворуч та місяцем ліворуч, причому роги місяця звернуті праворуч. Понад щитом було зображено лицарський шолом зі шляхетською короною та клейнодом у вигляді трьох страусиних пір'їн.^
Після переходу Мазепи до табору Карла XІІ, Скоропадський у листопаді 1708р. за наказом Петра був обраний на раді у Глухові гетьманом.
С
коропадський користувався гербом, що мав щит, в червоному полі якого були три срібні перехрещені стріли вістрями додолу, перев'язані золотою стрічкою.
^
Пилип Орлик народився на Віленщині у 1672р. Він отримав освіту у Києво-Могилянському колегіумі й у 26-річному віці був кафедральним писарем київської митрополії, ще через 2 роки - старшим канцеляристом у генеральній військовій канцелярії, а у 1706р. стає генеральним писарем війська Запорозького і помічником гетьмана Мазепи. Після смерті останнього мазепинці, що опинилися на чужині у Туреччині, на противагу Скоропадському, якого поставив гетьманом на Україні Петро І, обрали гетьманом Пилипа Орлика.
Орлик став автором першої в Європі Конституції. Він намагався відстояти хоча б Правобережжя, але польське коронне військо розбило його козаків. Після цього він був змушений виїхати на запрошення Карла XІІ до Швеції. Після смерті останнього він переїжджає до Німеччини, потім до Франції і, нарешті, до Туреччини, де й помирає у 1742р.
До останньої хвилини життя він не залишає надії ініціювати визвольний рух в Україні. У листах до запорожців він застерігає: якщо вони знехтують збігом обставин, які у останні роки створювали вигідні умови для спроби відновлення самостійності, то вже ніколи не дочекаються таких можливостей. Але запорожці не відгукнулися на заклик Орлика.
З
часу нобілітації Орлики отримали привілей користуватися старовинним гербом "Корчак": в червоному полі три срібних паси, що не доходять до краю щита, причому кожний наступний (нижчий) пас коротший за попередній.^ П
ОЛУБОТОК ПАВЛО (лівобічний - 1722-1724р.р.) Павло Полуботок народився у 1660р. Його гетьманство припало на період чи не найбільшого терору московського царя Петра І по відношенню до України. Гетьман був закатований в Петропавлівський фортеці.
Полуботки користувалися відміною польського герба "Пржиятель", причому зустрічаються два варіанти цієї відміни. Перший являв собою щит, на зеленому тлі якого червоне серце з золотим кавалерським хрестом над ним. У клейноді три страусині пір'їни. Другий варіант мав червоний щит, на якому золоте серце перетяте двома чорними стрілами навхрест вістрями додолу, причому над серцем срібний кавалерський хрест. У клейноді п'ять страусиних пір'їн.
^
Данило Павлович Апостол народився 4 грудня 1654р.
П
ід час його гетьманування він зміг домогтися певного розширення автономії України. Гетьман мав право підтримувати зовнішні відносини лише з Польщею та Кримом (але виключно у прикордонних справах), а під час війни повинен був підпорядковуватися московському фельдмаршалові. Цар вирішував, чи проводити вибори гетьмана, затверджував новообрану полкову й генеральну старшину. Внутрішні судові справи мали розглядатися представником московського уряду та гетьманом спільно.Апостоли користувалися відміною польського герба "Юньчик". В червоному полі подвійний срібний хрест, розщеплений знизу, що утворювало щось подібне до якоря. Над шоломом у шляхетській короні клейнод у вигляді п'яти страусиних пір'їн. Власний герб Данила Апостола мав щит, в лазуровому полі якого були розташовані золоті зірки й кавалерський хрест, а у середині - щиток з гербом "Юньчик".
^
Кирило Григорович Розумовський народився у 1728р.
У
1743р. Розумовський їде у Німеччину та Францію для здобуття освіти. У Берлині Кирило навчався у відомого математика Ейлера, потім слухав лекції у Геттінгені, подорожував Францією та Італією. У 1744р. Кирило разом з братом отримав від Єлизавети титул графа. У 1746р. він був призначений президентом Академії наук. У 1747р. цариця Єлизавета відновила гетьманський устрій на Україні і призначила на посаду гетьмана Кирила Розумовського. З відновленням гетьманщини Україна знов отримала права автономії й російські інституції були у Гетьманщині ліквідовані. Поступово Україна стала наближатися до соціально-політичної системи Польщі, де місцева влада була зосереджена у руках шляхти. Кирило Розумовський бажав, щоб Україні надали право вільних зносин з іноземними державами й звільнили від участі у війнах імперії поза межами України чи на її прикордонні. Розумовський, наскільки це було можливо, захищав давні привілеї та права України. Але гетьманщина вже стояла на порозі знищення. 10 листопада 1764р. царським указом гетьманство було ліквідоване.Кирило Розумовський спочатку користувався батьковим гербом, що мав такий вигляд: на щиті синього кольору золотий панцир, простромлений з двох боків двома срібними стрілами. Після отримання графського титулу Кирило отримав більш складний герб. Щит розтятий золотим та чорним полями, на яких було зображено двоголового коронованого орла змінних з полями кольорів (чорний на золотому й навпаки). На грудях у орла синій щиток із срібним панциром, пробитим двома червоними стрілами. На щиті лежить графська корона, над якою встановлено срібний лицарський шолом з дев'ятьма золотими обручами й золотим обкантуванням, з повішеним на ньому золотим медальйоном. У клейноді над другою графською короною (над шоломом) - синій прапор із зображеним на ньому (як на щитку) срібним панциром; до прапора прикладені дві червоні перехрещені стріли вістрями догори. З боків щита намет: праворуч червоний та чорний, підбитий золотом, ліворуч - синій і червоний, підбитий сріблом. Щитотримачі: праворуч - козак (верхня частина одягу - синя, нижня червона), ліворуч - поляк (верхня частина одягу червона, нижня - синя). Девіз герба "FAMAM EXTENDERE FACTІS" ("Факти поширюються поголосками").
^
Павло Петрович Скоропадський народився 3 (15) травня 1873р. у м. Вісбадені (Німеччина). Його предки отримали нобілітацію у XVІІст. Батько Павла Петровича - багатий чернігівський поміщик - був нащадком брата гетьмана Івана Ілліча Скоропадського - Василя Скоропадського.
Павло Петрович мав чималий військовий досвід та авторитет серед офіцерів. Скоропадський першим з царських генералів українізував свій корпус, що сприяло зростанню його авторитету серед української громадськості. Всеукраїнський з'їзд Вільного козацтва (16 - 20 жовтня 1917р.) обрав Скоропадського членом Генеральної ради та отаманом усього Вільного козацтва.
Навесні 1918р. Скоропадський утворює "Українську Народну Громаду", що об'єднує у своїх лавах землевласників та колишніх військових. Громада налагодила співпрацю з Партією українських хліборобів-демократів і Союзом земельних власників. 29 квітня 6500 делегатів Конгресу хліборобів-власників назвали гетьманом України Павла Скоропадського/ Скоропадський вперше затверджує тризуб атрибутом військового одягу, підписує закон про чини української армії. Скоропадський не тільки зміцнив свою владу, але й домігся поваги з боку урядів держав Четверного союзу та сусідніх країн. 12 червня уряд Скоропадського підписав з Радянською Росією договір, де Україна визнавалася суверенною державою. Було відкрито 2 генеральних консульства (у Москві та Петрограді) та 19 консульств у інших містах Росії. У вересні Скоропадський виїхав з візитом до Німеччини. Під час візиту було обговорено кримське питання й прийняте рішення про приєднання Криму до України, а також було досягнуто угоди про передачу Німеччиною Україні військових кораблів Чорноморського флоту. Влітку починається формування регулярних військових частин та заходи щодо поновлення козацтва як окремого стану населення і резерву української армії.
За невеликий строк, що історія відвела гетьманату, були зроблені значні кроки у галузі культури: здійснено українізацію школи, відкрито Українські університети у Києві та Кам'янці-Подільському, засновано Державний український архів, Український історичний музей, Українську національну бібліотеку, Національну галерею мистецтв, Український театр драми та опери, Українську державну капелу, Державний симфонічний оркестр. Було засновано Національну академію наук, Українську військову академію. Скоропадський підтримує кроки в напрямку створення Української православної автокефальної церкви.
Уряд Скоропадського не зміг вирішити соціально-економічні проблеми, що стояли перед державою. Але за час гетьманату було закладено систему української національної армії та флоту, мережу військових учбових закладів, відновлені нормальні дипломатичні відносини з 15-ма європейськими державами, встановлена українська грошова система, засновані банки, почалася відбудова національної промисловості, пройшли судові реформи, розвинулася торгівля, здійснена українізація освіти й культури. Все це дає змогу достатньо високо оцінити вельми суперечливу, але колоритну постать гетьмана України новітнього часу, який останні 27 років свого життя прожив на чужині й помер 26 квітня 1945р. у Меттені (окр. Деггендорф, Нижня Баварія).
Г
ерб Скоропадських мав розтятий срібним і червоним щит. У першій половині був зображений запорозький козак у червоному одязі (кармазині) з мушкетом на лівому плечі. В другій половині три срібні перевернуті стріли: середня - у стовп, а бокові перехрещені; всі три пов'язані золотою стрічкою. У клейноді три страусиних пір'їни: середня червона, з булавою на першому плані, а бокові - срібні. Намет червоний із сріблом. Герб декорований червоною мантією, що підбита соболями, і увінчаний червоною гетьманською шапкою з соболиною опушкою, прикрашеною аграфою з перлин з двома срібними півнячими пір'їнами. Щит підтримують два срібні коні з червоними очима та язиками. Девіз герба "CONJUNGІT FAVORES" ("Пов'язаний зацікавленністю") написаний червоними літерами на срібній стрічці.^
^
З метою правдивого висвітлення державності в Україні, надання неупередженої оцінки її видатних діячів, розкриття діяльності специфічної форми правління – Гетьманщини та її адміністрації – 11 березня 1993 року розпорядженням Представника Президента України в м.Києві було створено Музей гетьманства.
Музей гетьманства – це державний культурно-освітній та науково-дослідний заклад історичного профілю, осередок пам’яток матеріальної та духовної культури пов’язаних з історією та традиціями козацько-гетьманської доби.
Розміщується Музей гетьманства у будинку-пам’ятці архітектури кінця ХVІІ - з надбудовами в ХІХ ст., відомому в Києві як “будинок гетьмана І.Мазепи”. Даний будинок було відреставровано за рахунок фінансування міської державної адміністрації, Благодійного Фонду І.Мазепи. Помітну роль у цьому процесі відіграли представники української діаспори, провідне місце серед яких посідає визначний український громадський діяч із США Маріян Коць.
Основними завданнями Музею є збереження, комплектування, вивчення і використання пам’яток історії та культури України козацько-гетьманської доби та висвітлення проблем державотворення в Україні.
І з часу свого заснування Музей активно працює над поставленими проблемами: проводяться численні історико-тематичні, художні виставки, науково-практичні конференції, дискусії, громадські і мистецькі заходи. Періодично відбуваються засідання дискусійного клубу “Гетьманська вітальня”. Постійно діють історико-меморіальні виставки “Гетьман Іван Мазепа”, „Пилип Орлик – Гетьман України в екзилі” і “Павло Скоропадський та Українська держава 1918 року”.
Фонди Музею налічують понад 6000 експонатів
Чудову композицію випустило видавництво „Марка України” - серію портретів гетьманів художника Юрія Логвина і „Гетьманські клейноди та особисті речі Богдана Хмельницького” відомого художника Василя Василенка. Поміж інших картин залу почесне місце займає серія портретів гетьманів України доби „Руїни”. Це портрети: Юрія Хмельницького, Івана Виговського, Івана Брюховецького, Павла Тетері, Петра Дорошенка, Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича ( у виконанні художника Сергія Луцака). Інформація про всіх гетьманів досить широко представлена в бібліотеці музею.
Провідне місце в експозиції посідає постать видатного державного діяча Павла Скоропадського – нащадка гетьманського роду, а також останнього гетьмана України. Доба його правління представлена документами і матеріалами з особистої колекції родини Скоропадських, які передала до Музею Гетьманівна Олена Отт-Скоропадська, а також грошовими знаками, поштовими марками, численними колекційним документальним та фотоматеріалом, що в комплексі становить найповніше зібрання з 7,5–місячної історії існування Української держави-Гетьманату 1918 р.http://gendocs.ru/v458/%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82_-_%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B8_%D0%B3%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8
Немає коментарів:
Дописати коментар