До того, що прем'єр-міністр Польщі сказав про Богдана Хмельницького... Якось в мене відбулася дискусія на цю тему із монахом-капуцином, шанованим мною братом Петром Куркевичем. Його твердження були подібні... Я тоді пообіцяв доказати йому на основі наукових досліджень, що він помиляється. Через якийсь час я відправив йому приведений тут лист. Брат Петро погодився. Може, хтось доправить цього листа до прем'єр-міністра Польщі?
Слава Ісусу Христу, брате Петре.
Пам’ятаючи про мою обіцянку пояснити Вам, що Богдана Хмельницького не треба скидати з коня (як Ви порадили…) і повага до нього українського народу є підставною, я мусів вивчити більш детально самого Богдана Хмельницького (так, як про нього говорять історики). Одним із найбільш глибоких дослідників України епохи Хмельницького і самого Хмельницького був один із найвидатніших українських істориків Іван Крип’якевич. На основі глибокого вивчення писемних матеріалів про Україну того часу, про Хмельницького, листів та універсалів самого Богдана Хмельницького, Іван Крип’якевич написав і видав книжку «Богдан Хмельницький». Тому я буду посилатися в основному на нього, тим більше, що , власне, Іван Крип’якевич посилався виключно на першоджерела,тобто на писемні матеріали того часу (1630-ті – 1660-ті роки).
Постараюся розвінчати певні міфи про Богдана Хмельницького…
Пам’ятаючи про мою обіцянку пояснити Вам, що Богдана Хмельницького не треба скидати з коня (як Ви порадили…) і повага до нього українського народу є підставною, я мусів вивчити більш детально самого Богдана Хмельницького (так, як про нього говорять історики). Одним із найбільш глибоких дослідників України епохи Хмельницького і самого Хмельницького був один із найвидатніших українських істориків Іван Крип’якевич. На основі глибокого вивчення писемних матеріалів про Україну того часу, про Хмельницького, листів та універсалів самого Богдана Хмельницького, Іван Крип’якевич написав і видав книжку «Богдан Хмельницький». Тому я буду посилатися в основному на нього, тим більше, що , власне, Іван Крип’якевич посилався виключно на першоджерела,тобто на писемні матеріали того часу (1630-ті – 1660-ті роки).
Постараюся розвінчати певні міфи про Богдана Хмельницького…
• Міф 1. Війну Хмельницький почав по особистій причині (через жінку)
Романтична історія про «шерше ля фам» походить від письменників, які завжди старалися вкласти певну романтику в дії діячів минулого часу. Генрик Сенкевич – не виняток. Насправді Богдан Хмельницький готувався до війни давно і підставно. Справа в тому, що внаслідок конфесійних протиріч козаки –(і взагалі всі українці) зазнавали великих кривд (Ви, брате, про це сказали і Вашій проповіді на літургії в день Успення Пресвятої Богородиці)
Гетьман Микола Потоцький , неприхильно налаштований до козацтва, в листопаді 1647-го року стверджував, що реєстрові козаки зазнають «нечуваних і невимовних кривд» від старостів і державців. Такого ж переслідування зазнав, і то в першу чергу, Хмельицький. Є відомість, що комісар Шемберк забрав у Хмельницького млин. {2} Але найбільше утисків було з боку коронного гетьмана Конєцпольського та його сина Олександра. А Хмельницький володів непересічним розумом і організаторськими здібностями.
Про це згадують як європейські дипломати, так і поважні польські шляхтичі. Зокрема, граф Конєцпольський перед смертю висловив жаль, що йому доводиться вмирати тоді, коли залишився в живих Хмельницький: «Він боїться, щоби Річ Посполита не зазнала від нього (Хмельницького) багато лиха, бо ніколи не було між козаками людини таких здібностей і розуму» {1}. Посол де-Бержі повідомляв кардинала Мазаріні в депеші від 21 вересня 1644р що у запорожців «є нині дуже здібний полководець, його тут, при дворі (очевидно, короля) поважають, я буду бачитися з ним… Це людина освічена, розумна, сильна у латинській мові».
Кривди Хмельницькому наносили, в-основному, власне через несприйняття його польською шляхтою виходячи із тих, які я згадав, його особливостей – розуму і впливу…
Конєцпольські заперечили права Хмельницького на Суботів, хоч Суботів був батьківським спадком для Хмельницького. Виконавцем волі Конєцпольського був чигиринський підстароста Чаплинський, який наїздом, при відсутності самого Хмельницького, зайняв Суботів. Іншого разу, щоби зневажити Хмельницького, Чаплинський наказав слугам зловити на базарі малолітнього сина Хмельницького і того так побили, що ледве живим залишився.
Я приводжу ці приклади, щоб показати, що в історичних джерелах нічого не згадано про кривду Хмельницькому, нанесену через його жінку. Про жінок Хмельницького можна прочитати за посиланням -http://www.kozatstvo.net.ua/ua/publications/uk_r.php…
Я дам тільки короткий витяг із цього посилання, де говориться про, власне, Гелену Чаплинську, яка, за версією Сенкевича . стала причиною війни.
«Жінку, котра, сама того не відаючи, відіграла історично-доленосну роль, дослідники називають кількома іменами - Геленою, Оленою, Мотроною. Очевидно, це пов’язане з тим, що «ляшку» Гелену, коли вона вінчалася з Хмельницьким за православним обрядом, перехрестили у Мотрю. Можливо, це було й інакше.
Достеменно не відомо, звідки і як з’явилася Гелена у козацькому краї. Припускають, що її батьками могли бути вихідці з Польщі, тому й називали її ляшкою. Оселившись у родині Хмельницьких на правах помічниці Богданової дружини, корислива дівчина подумувала про вигідний і «гоноровий» шлюб. Невдовзі випадок звів її з уже згадуваним немолодим, але заможним удівцем-шляхтичем Данилом Чаплинським. Призначений коронним гетьманом Конецпольським керувати адміністративною управою Чигирина, Чаплинський, схильний до насильства і катувань, почав наводити порядки на свій лад. Ознайомившись з краєм, чванливий Чаплинський звернув увагу на гордого і незалежного Хмельницького.»
З цього видно, що не жінка, навіть дуже гарна, стала причиною цієї страшної війни, а, як Ви, брате Петре, сказали на проповіді, після якої ми Вам аплодували, колоніальна політика польської держави, польської шляхти.
• Міф 2. Мстивість і поганий характер Хмельницького.
Ви, брате Петре, сказали, що Адам Кисіль назвав Хмельницького мстивим чоловіком, нездатним до християнського милосердя (перепрошую, якщо я якось не так запам’ятав Вашу фразу).
Богдан Хмельницький і Адам Кисіль разом вчилися в львівському єзуїтському колегіумі і і зрозуміло, що будучи обидва православними (а це було великою рідкістю в колегіумі), вони трималися разом і були друзями. Про це свідчить лист Кисіля до Хмельницького: «здавна мені милий пане і приятелю», «пане і приятелю мій давній і ласкавий»{7}. Доля розвела їх по дві сторони барикад (за нинішнім виразом), проте, за свідченнями, дружні і шанобливі стосунки вони зберігали до кінця.
Щодо характеру Хмельницького, то такі люди не можуть бути простими. Лідери такого рівня, як правило, вміщають в собі надзвичайно різні риси характеру… Треба ще й враховувати й особливості того часу. Польські посли говорили про Хмельницького: «Змінюється щодня, щогодини, раз схильний до згоди, за годину змінюється, як ніч на день» {3)
Проте Павло Алепський відзначав щось зовсім пртилежне: «Нелукавий, спокійний, мовчазний, але людей не цурається». Богдан часто бував мовчазний, задуманий, навіть «в меланхолії», легко розчулювався… {4,5}.
Про різноманітність рис характеру Хмельницького аж до протилежних сказано в {6}: Викриваючи зловживання польських маґнатів у Переяславі він «говорив з такою фурією, що кидався від лави, рвався за чуприну, ногами бив землю», аж польські посли ціпеніли зі страху…».
Отже, видно, що Хмельницький був дуже протиречивою людиною, але не мстивість була його головною рисою.
• Міф 3. Антисемітизм Хмельницького і його винуватість в смерті величезної кількості євреїв.
Ми вже з Вами, брате, розмовляли про це і я говорив, що антисемітизму в тому розумінні, як ми його розуміємо тепер, в часи Богдана Хмельницького не існувало… Бо в той час релігійна нетерпимість була надзвичайно поширена і, фактично, була нормою поведінки окремих людей, спільнот і державних установ. Нетерпіння і ненависть між християнськими конфесіями (католицизмом і православ’ям) приводили до війн, насильства і величезної кількості невинних жертв, то що говорити про протиріччя між християнством і іудаїзмом? Тим більше, що євреї трималися ізольованими спільнотами і способом їхнього існування був визиск над поневоленими народами… Євреї часто ставали орендарями маєтків, якими володіли польські шляхтичі і здійснювали свою діяльність, жорстоко визискуючи простий народ – українців, фактично поневолених. Французько-голландський політик-дипломат Ульріх фон Вердум, мандруючи в ті часи територією нинішньої України (Галичиною і Поділлям) в своїх дорожніх записках пише, що знущання євреїв - орендарів над простими українцями перевершували все бачене ним раніше. Це було в 17-му столітті... Недивно, що народ час від часу втрачав терпець... І Хмельницький (та й ніякий інший лідер) ніяк не міг зупинити стихійні акти помсти українців. А умови для здійснення помсти під час тодішньої війни і заворушень складались дуже сприятливо… На жаль…
Зрештою, заради правди, Хмельницький також не горів особливою любов’ю до євреїв, а, скоріше, цілком навпаки.
Дуже докладно проблему співвідносин євреїв і українців (в значній мірі через особу Хмельницького) описано в електронній єврейській енциклопедії http://www.eleven.co.il/article/14533
В цій енциклопедії раджу звернути увагу на такі слова (євреїв!): «В еврейском народном сознании события «хмельничины», в частности, 1648 г., когда потери евреев были особо велики и неожиданны, запечатлелись как «гзерот тах» (`Господни кары 5408` /1648/)». І про це докладно, на мою думку, сказано в Книзі Левит Лев.26.14–46.
Тому, на мою думку, не можна вважати самого Хмельницького винуватим в геноциді євреїв. Бо значно більше в цьому винні самі євреї з причин, які я навів. І польська шляхта, яка дозволила здійснювати знущання над простими українцями-християнами і не контролювала орендарів-євреїв. Тим більше, що час від часу єврейські погроми відбувалися в різних країнах по всій Європі, а власне в Україні було згромаджено до 80% із числа всіх євреїв, розсіяних по Європі.
Найбільш вагомим аргументом щодо винуватості Хмельницького в наступній тяжкій долі українського народу, яка ледь не завершилась повним зникненням українців, є те, що він підписав сумнозвісну Переяславську угоду із московським царем, на довгі століття віддавши Україну на поталу зловісному московському, а потім російському (в т.ч. і совєтському) поневоленню.
Арґумент, на мій погляд, достатньо справедливий, і великий Тарас Шевченко про це сказав: «ой Богдане-Богданочку, нерозумний сину…». Шевченко (і не тільки) добре розумів, які нещастя принесла ця сумнозвісна угода. Проте, власне, щодо самої угоди серед істориків точиться дуже багато різноманітних дискусій – чи була сама угода, які були в ній статті, чи не була ця угода фальсифікована Москвою і т.д. Існує багато матеріалів щодо цієї проблеми, я наприклад цей -http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=2223 Тому, думаю, це питання слід віддати історикам і чекати (якщо дочекаємось) на кінцевий вердикт від них. А нам слід пам’ятати ще одні слова Тараса Шевченка: «Від Богдана до Івана не було гетьмана»… (мається на увазі Іван Мазепа). Тому, на мою думку, Богдан Хмельницький заслуговує на вшанування українцями, як, по суті, перший державотворець держави Україна (в його Універсалах і листах досить багато разів зустрічалася назва «Україна» в розумінні території його держави).
Ось такі мої дилетантські міркування щодо ролі самого Хмельницького і його права достойно займати місце в сонмі українських Героїв, достойних пошани українців і пам’яті про них.
До написаного додаю короткий перелік матеріалів, з яких взято деякі вислови, приведені тут мною…
1. Grondski S. Op.cit.S. 17
2. Бібліотека Оссолінських.Від.рук. 3564. Арк.. 16.
3. Niemcewicz J. Zbior pamietnikow historycznych o dawniej Polsce, … T 4.lwow 1822. S. 283.
4. Жерела… Львів, 1903 Т 6.С. 147, 149. Акти ЮЗР. Т 6. С 496.
5. Акти ЮЗР. Т. 3. С. 450, 463.
6. Памятники… Т1. С.321 – 322.
7. Пам’ятники… Т.1. С.224, 226.
Якщо Ви, брате Петре, зацікавились темою Хмельницького, то я можу Вам запропонувати почитати книгу Івана Крип’якевича «Богдан Хмельницький» і при нашій зустрічі дати цю книгу Вам.
З повагою.
Слава Ісусу Христу.
Слава Ісусу Христу.
Немає коментарів:
Дописати коментар